Через, м’яко кажучи, некоректну діяльність людини та екстремальні погодні умови, - зауважує директор заповідника Сергій Жила, - деякі екосистеми можуть зникнути взагалі, якщо не вжити практичних заходів задля їх збереження.

До таких вразливих екосистем віднесено зокрема і поліські болота. Зниження рівня ґрунтових вод, яке останнім часом стало досить помітним, призвело до перетворення осокових боліт в торфовища, через що відбулася зміна рослинності та зникнення комах, плазунів, птахів та ссавців, чиї життєві цикли пов’язані з таким типом боліт. Крім того, торфовища таять в собі небезпеку виникнення пожеж, які вкрай важко загасити.

Проте питання збереження поліських боліт європейців цікавить насамперед тому, що ці екосистеми в своєму природному стані можуть поглинати близько 15 тонн вуглекислого газу з 1 гектара на рік, що веде до зменшення викидів парникових газів в атмосферу і пом’якшення наслідків зміни клімату. Натомість осушені і деградовані торфовища є джерелом викидів парникових газів. Як відомо, в Поліському регіоні зосереджені найбільші масиви торфових боліт в Європі – близько 1 мільйона гектарів.

Тож за підтримки європейців в Поліському заповіднику взялися за відновлення боліт Жолобницької осушувальної системи. Крім штучного створення гребель на меліоративних каналах, завдяки чому відбулося підтоплення колись осушених боліт, лісівники використали і діяльність бобрів для підтримки рівня води.

Таким чином на території заповідника відновлено гідрологічний режим заплав річок Плотниця та Жолобниця на площі 37 гектарів. А загалом підвищено рівень обводнення боліт на площі 1485 гектарів.

Наталія Хомич