-       І не дивно, - підтверджує цю думку лісничий Тригірського лісництва, яке й опікується цими лісами, Валерій Іщук, -  адже тут маємо унікальні природні ландшафти зі збереженими фрагментами корабельного лісу кінця 18 століття. А в урочищі Тригір'я  вік окремих екземплярів дуба сягає 600 років. Можна тільки уявити скільки "бачили" вони на своєму віку! Таких в Україні можна знайти небагато.

Відразу за селом Денишами потрапляємо в лісовий заказник місцевого значення «Замок Терещенка». Руїни самого замку розміщені на землях сільської ради, а ліс, що прилягає до залишків будівлі, належить до держлісфонду.

Заказник створено в 1991 році з метою збереження генофонду корабельного гаю, виділеного наприкінці 18 століття. Він ще є і пам’ятником дібров на межі Правобережного Полісся і Лісостепу. Представлений 120-140-річними дубами і сосновими насадженнями насіннєвого походження. Середня висота сосен, які проростають тут, - 29 метрів, а дубів – 26 метрів.

-       Ця ділянка лісу має величезне рекреаційне навантаження, - ділиться лісничий.– Туристів тут – хоч відбавляй. А це і загроза виникнення лісових пожеж, і засмічення, і порушення режиму території. Доводиться пояснювати людям, що в заказнику  заборонено рух автотранспорту, організація  місць відпочинку, розведення вогнищ, пошкодження не лише дерев та чагарників, а й навіть лісової підстилки.

Лісовий заказник місцевого значення «Над Тетеровом» займає вздовж річки майже 35 гектарів,  і куди не кинь оком – краєвиди такі, що дух захоплює. Скелястий берег з одного боку плеса та вікові ліси з іншого створюють тут якусь особливу споконвічну тишу. Ходити між цих дерев добре втоптаними стежками, милуватися довколишнім, вдихати дух минулого, здається, можна вічно…

-       Дубів досить поважного віку тут проростає близько 60, - каже Валерій Павлович і підводить до найстаршого – Патріарха. – Діаметр стовбура цього велетня -  1,8 метра, висота – близько 28 метрів. Стоїть він на підвищенні і через це страждає – мало не щороку потрапляє під удари грому. «Дошкуляють» йому і відвідувачі – їх тут не бракує. Хто просто притулитися хоче, щоб сил набратися, хто обійняти, а щоб обхопити стовбур – чоловік 4-5 потрібно. А хто обов’язково хоче шматок кори відколупати на згадку, абсолютно не задумуючись, що для цієї рослини – то є важка травма.

-       «Патріарх» має «офіційне» потомство: працівники лісництва збирали жолуді із цього велетня, висівали їх та висаджували сіянці. Однак, вони нічим не відрізняються від своїх менш знаменитих «родичів».

Люди сюди приїздять дуже різні,  - продовжує лісничий, - є такі, що заходять до лісу, як кажуть, ніби до храму, а є такі, яким байдуже, що після них залишиться… Пильнуємо, щоб не засмічували, щоб не завдавали шкоди… Адже, будь що, а зберегти ці ліси для майбутнього мусимо…

Наталія Горай,

прес-служба Житомирського ОУЛМГ