Контора Словечанського лісгоспу щоранку починається з нього, він першим приходить навіть у вихідні.
Професія довжиною в життя, так можна описати роботу легендарного інженера лісової охорони із Словечно Василя Свинчука.
За 44 роки трудового стажу лісівник встиг попрацювати навіть на Далекому Сході. Без нього не уявляють і тамтешній ліс, особливо, коли його «дітищу» щось загрожує. Під час лісових пожеж Василь Миколайович кидається першим, навіть уночі не полишаючи ліс наодинці, кажуть про нього колеги. Про лісопрушників годі й казати, останні бояться лісового охоронця, як вогню. За роки діяльності він провів понад 2 000 рейдів.
І така щира любов до найбільшого багатства людства у словечанського лісівника невипадкова. Батько Микола Герасимович також присвятив своє життя лісовій справі, його ж стопами пішли обоє синів – Василь і Адам. А от вже доньки Василя Миколайовича підкорили інші професії: фармацевтичну та педагогічну.
Він кожного молодого спеціаліста приймав як члена родини, згадує його вихованка інспектор з кадрів Словечанського лісгоспу Валентина Єсипчук. Я й досі, вітаючи Василя Миколайовича з ювілеєм, звертаюсь до нього: «мій вчителю», у світі немає, напевно, такої кількості добрих і гарних слів, яких би вистачило для нашого колеги, стверджують одноголосно словечанські лісівники.
Уся велика родина Поліських лісівників також приєднується до привітань на адресу Василя Свинчука.
Є така професія – захищати ліс, і взірцем у цьому є скромний інженер лісової охорони із Словечно.
Здоровя, наснаги, добра і любові Вам, Василю Миколайовичу!
