Сертифікація

ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ ЛІСІВ

Екологічна сертифікація лісів - це міжнародний економічний інструмент, що використовується для оцінки відповідності виробничо-господарської діяльності підприємств лісового господарства та окремих лісокористувачів вимогам екологічних стандартів та концепції сталого розвитку лісового господарства. Він передбачає проведення процедури, що дозволяє підтвердити те, що продукція заготовлена в лісах, в яких господарство ведеться на принципах сталості. Ця процедура включає сертифікацію лісів, технологічних процесів і лісового менеджменту; охоплює як екологічні, так і економічні та соціальні аспекти ведення лісового господарства.
Екологічну сертифікацію, яку проводять у лісовому господарстві європейських країн, називають ще "зеленою сертифікацією", "зеленим менеджментом", тощо.
В багатьох країнах світу, ліси яких сертифіковані, лісокористувачі отримують спеціальний сертифікат, що підтверджує, що їх ліси є добре доглянутими, а лісове господарство в них ведеться відповідно до міжнародних загально визначених вимог.
Лісова сертифікація - це процедура, в процесі якої оцінюється якість лісоуправління, або простіше сказати якість господарювання в лісах та їх екологічний стан.  Проводиться вона незалежними від підприємства міжнародними експертами згідно прийнятих міжнародних стандартів сталого лісоуправління.
Стале лісоуправління передбачає багатоцільове, безперервне і невиснажливе користування лісовими ресурсами, передбачає гармонізацію екологічних, економічних і соціальних питань, збереження біорізноманіття на Землі і багатогранних функцій лісів для потреб нинішніх і майбутніх поколінь.
Сертифікація лісоуправління державного підприємства «Народицьке спеціалізоване лісове господарство (скорочено ДП «Народицький спецлісгосп») проведена представниками FSC® (Forest Stewardship Council® ) - Лісової Опікунської Ради за системою код (FSC-C135670).
Щорічно проводиться  аудит, ціль якого - перевірка діяльності лісгоспу на відповідність вимог міжнародного стандарту «Принципи і критерії FSC® для управління лісами». Цей міжнародний стандарт включає 10 принципів і 56 критеріїв, які розкривають зміст кожного принципу.

КОТОРТКА ІСТОРІЯ

В 2000 році, на Україні проведена екологічна сертифікація лісів за системою FSC®
(за кошти іноземного інвестора) 4-х держлісгоспів: Тетерівського (Київська область), Баранівського, Ємільчинського та Білокоровицького (Житомирська область).
Сертифікація лісів є об'єктивною необхідністю. Вона сприяє поліпшенню лісокористування, сталому розвитку лісового господарства, зміцненню лісових підприємств на внутрішніх ринках продукції і проникненню на зовнішні. Екологічна сертифікація лісів дозволила б усунути з численних підприємств лісового господарства "тавро" екологічно забруднених територій, яке складається в уяві європейських споживачів лісової продукції у зв'язку з негативними екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи.
Крім того, в світі все більше зростає число груп споживачів, що  зобов’язалися використовувати продукцію лише із сертифікованих лісів, та обсяги споживання ними сертифікованої продукції мають тенденцію до зростання. Участь у об’єднаннях споживачів продукції із сертифікованих лісів приваблива з багатьох причин. Перш за все, вона дозволяє уникнути поганого розголосу про фірму як таку, що завдає шкоди довкіллю. Крім того, використання сировини із сертифікованого лісу дозволяє займати більш стійкі позиції на ринках продукції. Підприємству, яке активно займається зовнішньоекономічною діяльністю екологічна сертифікація лісів - необхідна процедура, так як сьогодні окремі країни і регіони відмовляються купувати продукцію із несертифікованих лісів.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ FSC® ЩОДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Лісовий менеджмент повинен опиратися на національні закони і угоди, що підписані окремими державами.
2. Права на довготривале володіння та користування лісовими землями і ресурсами повинні бути чітко визначеними і законодавчо затвердженими.
3. Повинні бути визначені і затверджені юридичні та традиційні права місцевого населення на володіння, використання та управління їх територією і лісовими ресурсами.
4. Лісогосподарська діяльність повинна підтримувати та покращувати добробут лісових робітників та місцевих громад.
5. Лісогосподарські заходи повинні бути спрямовані на ефективне використання різнобічних продуктів та функцій лісу з метою підтримки економічної життєдіяльності та досягнення широкого спектру економічних, екологічних та соціальних благ.
6. Лісовий менеджмент повинен забезпечувати збереження біологічного різноманіття і пов'язані з ним цінності (водні ресурси, ґрунти, унікальні та вразливі екосистеми і ландшафти) та підтримувати екологічні функції і цілісність лісу.
7. Планування лісового менеджменту повинно здійснюватися із врахуванням масштабів лісогосподарського виробництва, чітко визначених довготермінових цілей і засобів їх досягнення (визначення щорічної норми заготівлі деревини, моніторинг лісів та інше). Повинно бути оформлене в письмовому вигляді і своєчасно уточнюватись.
8. Моніторинг здійснюється із врахуванням масштабів та інтенсивності лісогосподарських заходів і має ціль дати оцінку стану лісу, обсягів заготівлі продуктів лісу, перевірку ланцюжка «від заготовача до споживача», оцінку лісогосподарських заходів та їх соціальні і екологічні наслідки.
9. Система лісоуправління в лісах високої природоохоронної цінності (ЛВПЦ ) повинна підтримувати та покращувати характеристики, які визначають статус цих лісів.  Прийняті рішення в лісах ЛВПЦ  повинні прийматись в контексті «Підхід з урахуванням можливих наслідків».
10. Планування плантацій та ведення господарства в них.

Додатки: